Хто знає – зі світла
спускається в тінь,
у відсутність занурює
руки поволі, вставляє
полімер між зубів, щоб
не стерти їх об зане-
покоєння, тестує, на-
скільки далеко сягне
вогонь, скільки вже його
є в долоні, ця діяльність
позбавлена будь-якого
сенсу, ця діяльність
позбавлена будь-якого
значення, ця діяльність
просто саме життя,
з тих пір, як промінь
звився протуберанцем,
торкнувся зернятка
гарячим пальцем,
зрушив маятник серця
у мовчанні, й потягнулося
дерево у два спрямування,
що більше вбирає світла,
то далі у пекло свердлить,
що величніші емпіреї –
жахливіші глибини смерті,
що більша любов – щільніше
стискаються зуби, хто знає –
робить собі вакцинації згуби
бо в садах високих надій
мацаки чудовиськ завше
в'ються за стопами,
та лоскоче парость чорна
у хребті...
Обкладинка: я + MJ