Позначка: деїзм

  • Gloria

    Gloria

    Плювочок любові
    у вибуховій хвилі,
    шар за шаром мерехтіння
    днів випалює красу
    зі шкіри та душі,
    та всіх супутніх тельбухів,
    на жорнах кам'яних
    вітри розвіють борошно,
    бо не лишається того,
    хто міг зробити б хліб,
    у дзеркалі попереду
    ввижаються боги́,
    але до них дійти – 
    голодомор, хотілося
    б усередині розщепити
    ядро атому, аби розквітнути
    всупереч погодним умовам,
    пережувати вугілля
    власної німоти, побачити
    свої сади після злиденної
    знемоги, хоч би й личинням
    ферми протеїнової,
    вибороти, вичекати, видихати б
    шанс зробити зелень знов
    величною на цьому попелищі,
    soli Veri honor et gloria,
    Ver veniet, Ver sedabit,
    то як не ти, то (з)може – хтось..?

    Обкладинка: я + MJ

  • Феофанія

    Феофанія

    У чаші в зеленій поливі,
    з кантом синім, на денці
    озерце святої води,
    есенції зріджених мрій,
    п'ю повільно, налаштовуючи
    кожний нерв, мов антену
    на прийом корпускулярно-
    хвильового дива, явлення
    бога в мові пташиних літер,
    обрамлення пустоти, де ти
    сидиш і дихаєш, звучиш
    вібратором екосистеми
    в бамбуковому хребті...
  • Бо всяка плоть, як трава… (с)

    Бо всяка плоть, як трава… (с)

    На мертвих зростає трава,
    квітками дикими пурхає радість –
    іллегітимна на тлі стіни плачу,
    проте тілу Христа в обіймах
    м'якої зеленої ковдри краще,
    ніж на цвяхах, бо кожний клаптик –
    це атомний видих того, хто відбув
    темпоральним болідом у простір,
    відгув ім'я своє з краю губ у
    майбутнє, де буде присутній 
    відлунням відпущений дух
    й сміятиметься на віях зеленим
    кольором...

    Обкладника: Bradley Brister

  • […]

    […]

    Воно вивергнуло нас
    у позасвідомому акті
    народження, хвилею
    стурбованого водню,
    яка розбивалася об
    планети і зачепилася
    лише за деякі, і от –
    ми стоїмо, повні
    зарозумілості, перед
    чорною пеленою воної
    присутності, у мовчанні,
    адже воно не
    вміє говорити, це не
    було воним завданням,
    лиш творити, розмов-
    ляти з цим ще треба
    лиш навчитись нам,
    перемагаючи задушшя
    німоти перед від-сутністю
    сенсу, бо нам невідомо, як, 
    медитуємо на
    палітри шитих молитов,
    позасвідоме прагнення
    промовляти у ніщо, 
    тримаючи нитку віри
    у відповідь, параболічні
    радіотелескопи фіксують, що
    хтось поруч дихає,
    галюцинація чи відбиток
    присутності нашої у пітьмі,
    психоз чи трансценденція
    крізь дзеркало горизонту
    подій, до великого серця
    механічного дива, де два
    простих слова "я є"
    спричиняють резонанс
    із реліктовим випроміненням,
    і всередині все гуде
    в надсвідомому акті
    просвітлення в темноті...

    Обкладинка: NASA