Позначка: диво

  • Випадкові числа

    Випадкові числа

    Диво – випадковість,
статистична похибка,
рідкісний збіг закономірності,
не сприймай диво як правило,
не вір у змогу контролювати
його, живе диво там, де закінчуються
технічні засоби впливу,
диво – вільне, божевільне, 
свавільне, диво – пурхає так,
як хоче, і кого захоче – саме вибере,
без огляду на моральні заслуги, 
на вірування, на місце проживання чи 
на професію, на вік, на стать і 
на біологічний вид, диво там, 
де кванти, там, де бозна-ще
які частки, котрі спіймати неможливо
навіть у колайдері, тому переклади свою
надію з див на дію, якщо бажання є
дійти до мрії - дій...

    Обкладинка: я + MJ

  • Джерело світла

    Джерело світла

    Спочатку було світло.
    Світло було порожнє.
    Спочатку була пітьма.
    Вона була теж пуста.
    Коли вони закрутилися,
    все – сталося, і все –
    відображення двох
    порожнеч одна в одній,
    тож кожна людина –
    так само вегетативна,
    як вектор, що тягнеться
    вздовж чистого аркушу,
    поки перо не стикається
    з ворсом паперу, і його
    ідеальна пряма не збивається
    з рівноваги, присутність
    води пізнається, коли
    лицем Місяця раптом
    розходяться брижі в
    момент хвилювання,
    і ось той момент, що
    замішує каву, той момент,
    що торкається неба
    допитливим пальцем,
    коли рука являє білизну
    між рядків, є найближче
    до того, що може
    назватися "бог"...

    Обкладинка: freepik

  • TeneT

    TeneT

    У плетиві стихій
    нема простого,
    простота – оманливий
    покров годинникового
    осердя, подих твій,
    твоя любов – твоє нічев'я
    і порушення мовчання –
    ноти співу Всесвіту,
    і тисячі причин злетіли
    стрілами давно з луків
    богів, проявлених у божевіллі
    речовин, і кожен біль, кожне
    бажання, виживання і загибель
    має певний сенс у штурмі
    порожнечі воднем з уст
    немислимого з-поза меж
    свідомого і несвідомого, і
    кожна точка нульова, де
    виплеск самоздійснення,
    в скарбницю часу самородком
    падає, і там блищить дитям
    зірок, і в'ється аркою з кісток
    угору молода лоза, стрибок
    над головою дня в світанок,
    розумію, кожен крок – немарний,
    що б не торочили безокі соляні
    стовпи в полоні у пітьми, є
    кращим навіть міопійний позір,
    аніж короткий зойк нещастя, ти
    збирай білок, звивайся хробаком,
    брудним початком довгої спіралі
    Якова, завтра – може, зараз – те,
    що важить, в грудях тліє кавалок,
    який чимало ще свічок запалить,
    і буде у дорозі нам – тепло...

    Обкладинка: Katie Moum