Вмикаю внутрішнього Шевченка,
озираюся до хати – немає в мене хати!
Тоді збираюся до врочистого і потаємного
акту самоспалення у китаївських печерах,
в утробі величних пагорбів, де кожен
непотріб перетравиться на вугілля,
хочеться кричати, авжеж, цей біль
неминучий, коли живе віддирати від
живого, вогонь необхідний, щоб
зупинити кров на місці ампутованого,
шепотіти потім собі молитовно,
заради чого все це, заради чого,
заради того, чОму доводиться
римуватися з чорним...
Обкладинка: я + MJ