Вона стогне, коли я вилизую її анус,
надсилаю телеграми ниточками нервів
у надра голови, де душа її стискається
від насолоди, змушує мене усміхатися
і продовжувати торкатися забороненого
у плині течії оголеного справжнього,
ідея проста: секс не для того, щоб кінчати,
а для того, щоб кінчати разом...
Обкладинка: я + MJ
Я хочу навчитися
кричати про своє
життя, знати б –
кому, бо за урвищем
краю душі ані бога,
ні публіки, море саме,
лише море, а морю
що моя амор, що моя
морі – все єдино, шум
одвічний, атомна стихія,
по собі сама воднем
космічним віє, та
мимохіть надіюся, хоч би
дотично, існує переправа,
і Харон мій лемент сприйме,
плече долонею шорсткою
стисне ніжно:
"Ну, дитино, ну, я знаю,
знаю, вірю, але послухай,
вічність дбає про нас всіх
у безкінечному зусиллі,
тож, як не на Землі, так на
Кеплері 438b колись
чудова буде мить...
а може, й дві..." і ми
спимо вже у човні, надхненні
та поранені, шляхом до
наднової зірки й чорної діри,
певні у сні, з якого новий світ
постане – встигли
головне – тому і тим, кого і що
любили, цей факт засвідчити,
а отже спалах наш осяє шлях
новій весні, зігріє пагони нові
в сузір'ї мрії... а отже недарма
кричав... і недарма боліло...
Обкладинка: NASA
Скарби – діоксид кремнію, одвічна метафора часу, і боляче дуже стискати кулак, опираючись руху речей своїм ладом, боюся, моя коробка кістяна для най дорожчого все одно най краще сховище, бо в ній будинкам не страшні снаряди, в ній рецепти дитячої усмішки не горять, в ній записано кожний вітру акорд із усіх його літніх концертів для променів Сонця у супроводі хору листя, записано кожний вірш вигину степу і моря, обвінчаних тисячоліттями, ці перли пістряві сузір'ям освітлюють шлях – від і до, й не здається він більше таким скорботним, несу світу свій вік весь, коли простягаю розкриту долоню...
Photo by Jan Kopřiva on Unsplash
Гінекей, потаємне коло,
куди не зайде чоловік,
у повітрі тільки зловить
аромат п'янкий тонкий,
але не зможе бачити,
стоятиме біля колони,
оперізаної грою жриць,
долонею на доторк
відчуватиме тепло та
шкіру змій з написаними
іменами бога, хотів
пізнати б, а пече, бо
ярість їх та їх скорбота,
та їх кривава магія тече
довкола місяця і збуджує
тривогу глибоко всередині,
то першородне джерело життя
в цих флейтах дихає крізь час,
ти можеш бути свідком
розквітання, тримати руку
що в судомах виконує таку
роботу, що соває жорна еонів,
бути свідком танцю й співу
мовою з-поза відомих горизонтів,
свідком пломеню уздовж хребта
й ходи легкої квітами та черепами,
залежно від обставин драми, та
зачаровано спостерігати,
як відбувається – в о н а...
Обкладинка: Unsplash