Життя торує шлях крізь плоть собі безжально, любов здійснюється через крик, ця стихія страшна заворожує очами ураганів, і ми вклоняємося їй у коїтуса храмі, в хоралі оракулів, на вівтарях бажання, що нуртуються у пітьмі, а тоді здіймаються вогнями, продовжуючи світло Зірки-Праматері, божественне проміння звивається у зморшках на твоєму чолі, коли ти кінчаєш і крізь нас розкручується Кундаліні, та коли ти тужишся, життєдайна, випускаючи достиглий досконалий плід, і пурхають пелюстки їй услід, і сяє наша глосолалія над нею... (о, святий момент...) сліпі, ми станцювали мінним полем, і там, де ми ступали – квіти проростають... корогва нової весни...
Позначка: еротика
-
Кундаліні
-
Ноти…
Повітря згущується у вогонь, вогонь оживляє глину, така послідовність, тому тремтіння в моїй голові повинне відлитися в слово вологе, що змусить піднятися колоски на шкіри твоєї полі, через мостик любові одне одному донесем блаженне порушення форми, зберемо наш подих у флейту чарівну і станемо нотами... нотами...
Photo by Alexander Krivitskiy on Unsplash