Чорним диханням час
огортає споруди у саван,
перетворює вулиці на
темну процесію вдів
зі свічками пригадування
незабутнього, таємницями
на кінчиках пальців, ключів
на губах, історіями
в сховищах очниць, вони
пам'ятають пристрасті,
що штовхали вночі на мечі
й на любов, пам'ятають
порушення статусу кво
пророками й шарлатанами,
товари услід за грошами,
обличчя в потоці марнот,
різномасті марення,
гомін мов і нот, і дзвони...
дзвони... дзвони над дахами,
зходження тіла христова
у рот прочанина, осяянного
світлом з висот під куполом,
де літають архиянголи, замиловані
лицем Яхве, що зорю ранкову,
світлоносні, з емпіреїв униз подають...