Рейки й дзвони,
пилок іржавий,
в суцвітті балок
у голові нави
бог із металу
старий дрімає...
...колос вісімдесяти-
метровий, похила
постава колишньої
слави, проводжає
сезони, природа
ковтає його поволі,
міліметрами пилу,
візерунками солі,
паростю молодою
на бетоні, в компанії
моху та плісняви,
в червоних обіймах
кисню, скрипить
і тріскається кістяк
самотнього Левіафану,
вколисаний прибоєм
на березі епохи
двохтисячних...
Обкладинка: я + MJ
У цьому цеху давно нікого не було,
лишайник загарбує мертвий бетон,
дерева споглядають крізь іржаві шиби
вітражних вікон, в техносферу вповзає
жива речовина й залишається жити
на залізних тросах і валах, на ребрах
двигунів, в артеріях кабелів, у тунелях
вентиляційних коробів, немов учорашній
робот стає сьогоднішнім кіборгом, і завтра,
наповнений барвистим воскресінням,
стане зовсім чимось досі незвіданим,
і всі ці машини отримають призначення нове?..
Обкладинка: я + MJ
Ані пам'ятки... хіба
що труби димові,
пощерблені вітрами
та снарядами, ще досі
тягнуть шиї у блакить,
мовчать, утомлені
нестерпною присудою
доби, і дивляться на
танець ЛЕП граційних
поза вигини величних
спин тутешньої землі,
яка пірнає в море, ми
були тут, але вже нема
нас тут, і символи не
витримали перевірки
часом, між страхАми і
бажаннями котає ртуть
душі, бо вже давно не
має напряму, і на руках
важніє зліпок дереліктів,
мозаїка цеглин для
будівництва свОго з
простору, де досі не
вдавалося своє, де
все розібрано чи вкрадене
задовго до, тому тобі –
завод, який завжди
з тобою, тобі зерно
в чорноземі за межами
свідомого, в цистерні голови,
в цехах і потаємних коридорах
тепло в тілах машин, з яких
здіймається постава твого бога,
й ви разом блукаєте, зчудовані,
між формами рухомими
у горлі дзвону пустоти...
Обкладинка: я + MJ