Позначка: квітень

  • Львівська соната ІІ. Персефона

    Львівська соната ІІ. Персефона

    Важкою ходою
    з двобою виходить
    Весна, на руках Її
    стигмами сніг б'є
    у шиби, та вперто
    з обличчя до неба
    здіймається квіт,
    зосереджується
    на диханні, рахує
    предмети, шепоче
    у гіллі прадавні
    молитви’, soli Ver honor
    et gloria, пурхають
    рядки, у калюжах
    стопам Її босим
    усміхаються брижі,
    у храмі чекають
    вогні, розливаються
    пахощі – залишилося
    тільки ввійти, і простягнеться
    у безкінечність Її
    стомлене тіло дугою
    до Літа, і нині й присно,
    на віки-вічні, так і амінь...