Порожнина храму повна шепоту – шурхочуть руки вздовж стіни, шукають палімпсести істини в кривому самородному люстрі, вкоріненому в тілі бога – одвічної німої чорноти, густа пітьма нуртується в утробі, блукає промінь, не відóмий, куди‘ йти‘ під тиском наміру мозаїка складається потроху, формується вогненне коло, в центрі – ти, з реальності зникають слова шви, розмову тягне горло в унісон із гладдю пустоти... у порожнині храму вже давно нема нікого, лиш попелові брижі кам'яною підлогою...
Позначка: мактуб
-
Медитація
-
Мактуб
Струменять у часі
ймовірності, питаннями
зав'язані у ганглії
у скринях черепів,
вібрують будуваннями
й руйнуваннями, і
закороткої тривалості
польоту жаль болить,
не стане гнучкості
суглобів обійняти все,
від виднокола відтинає
долю, маршрут печаті
накидає тінь – амінь!
– оглушливо лунає дзвоном
у нестерпній легкості
склепінь...