Ані пам'ятки... хіба
що труби димові,
пощерблені вітрами
та снарядами, ще досі
тягнуть шиї у блакить,
мовчать, утомлені
нестерпною присудою
доби, і дивляться на
танець ЛЕП граційних
поза вигини величних
спин тутешньої землі,
яка пірнає в море, ми
були тут, але вже нема
нас тут, і символи не
витримали перевірки
часом, між страхАми і
бажаннями котає ртуть
душі, бо вже давно не
має напряму, і на руках
важніє зліпок дереліктів,
мозаїка цеглин для
будівництва свОго з
простору, де досі не
вдавалося своє, де
все розібрано чи вкрадене
задовго до, тому тобі –
завод, який завжди
з тобою, тобі зерно
в чорноземі за межами
свідомого, в цистерні голови,
в цехах і потаємних коридорах
тепло в тілах машин, з яких
здіймається постава твого бога,
й ви разом блукаєте, зчудовані,
між формами рухомими
у горлі дзвону пустоти...
Обкладинка: я + MJ
