Жодне не стоятиме віками,
але від того не зникає прагнення
складання дрібок у мозаїки,
нашарування ознак існування,
діалоги рук і всього, що поза,
малий упертий вавилонянин
хоче, щоб війна танцювала –
в реакторі, мирний атом
опанованого зла, проектування
ігрової зали ітераціями навмання
триває, суцільні помилки і руйнування,
але все-таки щось вимальовується,
бо тенденція зберігається так само,
як і каміння, віками, десь на рівні ДНК.
Обкладинка: я + MJ
Лишили по собі
колонаду буднів,
можливо, дещо нудно,
але ліпнина з ними
весь час була, робила
їхній час особливим,
і кожен ранок був шанс
пустотливого щастя
на плечах важливих справ,
там, де могутність осіла
на ґрунт – підіймалися
будівничі, танком трикутника
робили круг, і здіймалося
гудіння вуликів у травах,
гіпнотичний бал хвилин
у хвилях ароматів марив
п'янким вітанням нетривалих див...
...у мурах досі жевріє присутність
технологічних карт із вироблення
мудрості - науки легкої ходи
полями жорстоких жнив...