Слава Космосу
за наполегливість
білкових структур,
за резильєнтність
їхню, за здатність
повзти, за здатність
зламаному зростатися,
за здатність обіймати
літери шрамів й навчатися
танцювати, переступаючи через
марність, за здатність
серця повільно стискатися
на межі атомізації,
але достатньо довго,
щоб колись піднятися
й засяяти з-під ковдри
гібернації, зрештою,
за здатність
померлому – тривати,
хоч би й без форми,
хоч би й без пам'яті,
сполукою но́вою з
кожним атомом,
підтримувати поступ
інформації до небачених
досі ігрових майданчиків
простору й часу,
навіки слава, амінь.
