![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2025/11/xsimko_a_red-haired_lady_with_very_long_hair_walks_down_the_n_91176476-e86a-4d28-b6b4-887b68abd06d_2.png)
Вицвілі поляроїди та
стрічки магнітні з
діоксидом хрому, модні,
така невблаганно
аналогова, така руда
невблаганно, гортає
слайди міста – один за
одним, ковтаючи колір,
аж поки не залишиться
чорно-біла плівка
з порнографічним фото
розхристаного грудня
зразково-показової зими...
Обкладинка: я + MJ
Гострить сонячний кут,
стрічки темні тне, між деревами
гусне смолиста повсть, загортає
душу, сиротою несе, жебонить
мати-й-мачуха колискову, в долоні
з леза стікає мед, терпнуть ясна
від нього і в тім'я б'є, розкидаєш
обійми до цілого неба, поцілує, у
вилиці холод наллє, розтечешся
соком із кавуна, закарбуєш цукром
чарівну мить, помахаєш з дякою
літу вслід, шелестіння стрічок
пророкує лід...
Обкладинка: я + Midjourney
Якщо ми будемо
обійматися й цілуватися,
й зрештою наші тіла
стануть одне до одного
під правильним кутом,
то станеться Сонце...
так само планета під час
хороводу знаходить
той нахил і точку параболи,
голка в зіницю проходить,
лишаючи трохи пилку
зірчастого, у дзеркалі
тоне й танцює відлунням,
стривожених струн, я –
просто порожній звук,
що збирає ці перли в мушлю
узбережжям сну...
Обкладинка: Unsplash
Вдихаю мир
згори, над кровотоком
сердець тривожних і сліпих
у грудях залізобетонних,
напнутих парою, електрикою та
сомнамбулами, хай не порушене
буде їх коло циркадне буднів і
танців окрайцями існування,
хай тягнуться їхні тіла за фата-
морганами, хай дух їх залишається
під ладаном, хай так само тривають
безглузді слова на хвилях і в кабелях,
тануть на ранок нехай, з розчахнутими руками
до болю не готовими обіймати життя,
розкриті нещадно до холоду,
шепочуть мантри кожен своєму богу,
і плачуть від щастя короткі хвилини
нехай...
Обкладинка: Unsplash
Вчора скисле молоко
пролив сьогодні в небо
крізь навушники бездротові,
скільки років минуло, відколи
востаннє пив і вірив, скільки
судин змінила кров, минуло
скільки поколінь клітин,
мій побут маленький на
плечах великих машин,
моє крихітне щастя на хвилях
у морі зажури, і все, що давно
загуло, повертається запахом прілі
з відтінком застуди, шкварчить у
голові піною перламутровою
з іменем забутої богині, тягарем
розуміння мінливості неминучої,
ледве-ледве, невідомо звідки
знаходяться сили продовжити
прогулянку, проковтнути пігулку,
жовтневій позолоті зблідлій
поглянути в око й не відвернутися...
Обкладинка: Unsplash
І.
Клубком ти, я, вона
і шість наших котів
у серці жовтня вогняному
набираємось тепла
перед порою чорного вина
дорогою у напрямку зимових снів...
ІІ.
...кректять мої суглоби та кістки,
мов дошки старого судна,
вітання першим заморозкам і
священству в сукнях золотих,
яке торує тихо повсть туману,
плете пухку з проміння ковдру
в серпанку павутиння,
кокон надвечір'я року
з плодом майбутньої весни...
Photo by Jonathan Adams on Unsplash
