Не писав такого дуже давно, бо важко. Але треба…
Робоче
По роботі зробив спільно з колегами два великих проекти про київські ТЕЦ 5 і 6 і один менший про Київські тепломережі. Відчуваю задоволення, адже проекти були справді важливими і вийшли, попри дрібні огріхи – якісними.
Психофізіологічне
По здоров’ю досі страждаю від ковідної дизосмії. Запахи відчуваю відсотків на 85-90, трохи допоміг вітамелатонін, але зараз відчуваю відкат. Діагностували серйозну підозру на депресію + генералізований тривожний розлад. Це не новина, але вперше ці речі стають достатньо акцентованими. Лишилася ще одна консультація з вузьким спеціалістом до початку лікування.
Власне, через ці речі переживаю сильне скорочення горизонтів, можу дуже мало і обережно. Моє життя зараз – вузька емоційна стежка між обширами негативних емоцій. Як казав колись Авган, “емоційний спектр, мов у зубочистки”. 😆 На щастя, зимова погода і свята надали наснаги, і в останні кілька днів, попри все, почуваюся значно веселіше.
Продовжую терапію. Саме з подачі Мар’яни зайнявся фізіологічним боком свого існування. Іноді шаленію від усвідомлення обсягів уже пропрацьованого і того, що чекає попереду. За цей рік послідовно і безжально було зруйновано ілюзорні надбудови світогляду. Значно краще бачу неприглядну правду про себе, і вже на цій основі згодом збираюся будувати щось більш стійке. Прямо зараз стоїть завдання зрозуміти і опанувати суворий матеріальний бік життя, від якого тривалий час посилено відвертався.
Родинне
Підростає донечка. Спостерігати за нею і взаємодіяти з нею – справжнє диво. Дитина дає змогу розглянути життя у якомусь особливому вимірі, де все оце стає зрозумілішим, яснішим. Дитина мотивує пропрацьовувати свої проблеми, аби зростати й бути для неї кращим батьком.
Родина взагалі дуже сильно підтримує, по суті є головним орієнтиром у доволі непривітному життєвому просторі. Їхнє щастя є гарним лакмусом власного розвитку.
Не меншою підтримкою є наш клюб трьох чуваків, де ми обмусолюємо житуху, ділимося болями, радостями і цікавинками. Години голосових повідомлень лишаються мереживами в ефірі.
Творче
З подачі Діани Веллс висунувся з творчої мушлі у більший літературний світ, навіть отримав нагороду за участь у “Поетичній добі”. При цьому у “Поетичний вир” не пройшов 😅, треба, до речі, зазирнути на сайт та почитати, як там розклалося. Більшість листів на конкурси просто тонуть у невідомості, тому “Поетичні майстерні” вважаю дуже вдалою знахідкою (знову ж таки, завдяки Діанці). Є чудові нові знайомства, які, на жаль, важко підтримувати, бо, як сказано вище, ментальні обставини доволі скрутні.
Страшне, сумне та політичне
Паскудна політична обстановка, спричинена низьким рівнем соціальної культури, весь час ставить майбутнє під питання. Про плани майже не йдеться. Є відчуття оголеності перед загрозами. Нарід заповзято руйнує ті інститути та жене ті кадри, які забезпечували опору, захист і розвиток. Хоча на буденному рівні нічого особливо не змінюється, не покидає думка, що життя будь-якої миті може з’їхати на виживання. Як тут щось планувати, я хз…
Єдиним виходом бачу донорство людям і організаціям, які працюють на майбутнє: захищають тварин і середовище, борються за оздоровлення політичної атмосфери, воюють за нас, плекають культуру заради тої меншості, яка волочитиме маси по сходах Якова – вгору. На жаль, поки що можливості донорства обмежені медициною та іншими нагальними тратами, але хоча б “по чашці кави” стараюся подавати.