Ще взимку мені закортіло виповзти з творчої мушлі в світ. Це прагнення збіглося з відновленням зв’язку з Диана Веллс, і вона мене копнула в бік участі в конкурсах. Узагалі, я цураюся конкурсів і розіграшів, бо мені зазвичай не щастить, і чергова “поразка” переживається доволі болісно. Але Ді резонно зауважила, що я нічого не втрачу, якщо просто розішлю вірші та добірки, а там уже хай йому грець, як та карта ляже. З-поміж інших, надіслав добірку на конкурс “Поетична доба” (poetryage.com.ua), і, неочікувано для себе, побачив своє ім’я в лонґлісті. Там же був і Сергей Гуцало.
Далі перебіг конкурсу був схожий на такий собі “творчий курорт”, адже всі учасники лонґлісту отримали відгуки від Вікторія Єрусалимська і Аля Гулієва мали змогу презентувати себе і прочитати вірші на поетичних вечорах у Zoom’і, які проводилися в режимі щоденного марафону. Чого ще дебютанту можна бажати?.. 
У шортліст я не потрапив, однак знайшов цікаві знайомства і цікаві поезії, що немаловажливо, адже я поганий читач, і тому вкрай ціную, коли рядки відгукуються і запускають образний ряд. Повернення до участі у літературному русі (літрусі, гг) спонукало дослідити власне письмо, зрозуміти власну “методу” і місце моїх слів поміж іншими у потоці. Крім того, зараз відновлюю покинутий минулого року сайт, у новому форматі.
Отже, можу лише подякувати Elena Dorofievska за організацію, а Діані Веллс – за копняк у напрямку активності. Хай би якими побічками цей процес не супроводжувався, але головна користь від нього саме у розворушуванні психонутрощів, бо рано чи пізно лежати у напрямку мрії стає замало. Неодмінно треба також подякувати за вдумливу і чуйну аналітику критикиням Вікторії Єрусалимській та Галині Гулієвій, адже зустрічне слово на вигук у простір дуже важливе для того, хто гукає 
