Списки, немовби мантри,
тисячі імен бога в сувої,
скільки мине їх око, допоки
своїх не знайде, і скільки
залишить потому – за обрій
пірнають знаки, між них
не працює пошук, їх брати
лише й читати, чекати, мов
чотки – перебирати, вабити
волю реальності зглянутись
і віддати розтягнутих картами,
або просто мовчати і снайпером
третє око напружено мружити,
аби зірку із неба спіймати,
і життя, попелом притрушене,
повернути на землю з квантового
заворушення, бо ти любиш його –
дуже-дуже, бо ще конче потрібно
побачитись...
Обкладинка: Noah Silliman