Позначка: порятунок

  • Мантра

    Мантра

    Списки, немовби мантри,
    тисячі імен бога в сувої,
    скільки мине їх око, допоки
    своїх не знайде, і скільки
    залишить потому – за обрій
    пірнають знаки, між них
    не працює пошук, їх брати
    лише й читати, чекати, мов
    чотки – перебирати, вабити
    волю реальності зглянутись
    і віддати розтягнутих картами,
    або просто мовчати і снайпером
    третє око напружено мружити,
    аби зірку із неба спіймати,
    і життя, попелом притрушене,
    повернути на землю з квантового
    заворушення, бо ти любиш його –
    дуже-дуже, бо ще конче потрібно
    побачитись...

    Обкладинка: Noah Silliman

  • #мова_стін

    #мова_стін

    Мовчання стін –
    вініл календаря,
    ти вухо притули – 
    дослухайся,
    звучатиме шум 
    білий голосів,
    плачів і усміхів, 
    дощів і променів,
    роками нашарована
    давно забута музика,
    щоденники бажань,
    літописи амбіцій,
    нотатки щасть і
    біблії страждань,
    коштовності, заховані
    у тріщинах, шурхочуть
    шкірою потоки дат,
    концерт для слухача
    раптового і вдячного,
    чия душа несе в димах
    розчинене минуле
    свого справжнього,
    не вдасться залишитися,
    тоді хоча б лишити слід
    в очах того каміння,
    що нас бачить...

    На обкладинці: стіна на Гамперівському узвозі в Маріуполі, моє фото 2019 року

  • Траверсія

    Траверсія

    Я хочу навчитися
    кричати про своє
    життя, знати б –
    кому, бо за урвищем
    краю душі ані бога,
    ні публіки, море саме,
    лише море, а морю
    що моя амор, що моя
    морі – все єдино, шум
    одвічний, атомна стихія,
    по собі сама воднем
    космічним віє, та
    мимохіть надіюся, хоч би
    дотично, існує переправа,
    і Харон мій лемент сприйме,
    плече долонею шорсткою
    стисне ніжно:
    "Ну, дитино, ну, я знаю,
    знаю, вірю, але послухай,
    вічність дбає про нас всіх
    у безкінечному зусиллі,
    тож, як не на Землі, так на
    Кеплері 438b колись
    чудова буде мить...
    а може, й дві..." і ми
    спимо вже у човні, надхненні
    та поранені, шляхом до 
    наднової зірки й чорної діри,
    певні у сні, з якого новий світ
    постане – встигли
    головне – тому і тим, кого і що
    любили, цей факт засвідчити,
    а отже спалах наш осяє шлях
    новій весні, зігріє пагони нові
    в сузір'ї мрії... а отже недарма
    кричав... і недарма боліло...

    Обкладинка: NASA

  • Запис без назви 311
    Гудить... тримає земля удар
від уражених ентропією,
хто не пізнав любов і став
злоякісною пухлиною в тілі,
доводиться тепер нам
займатися хірургією,
в пікселі лікарі стоять
і дарують життю можливість
зрости крізь асфальт
сліпобачення жовтим квітом
надії...

    Оригінальне фото обкладинки: генштаб ЗСУ