Квітка маленька й велика рана,
обрав, дурненький, зростити
нерви на шкірі, мовляв, доторкнутися
Сонця, тримати жовтеньку, аби
завжди тріумфувала і ніколи
не боялась щезнути...
Обкладинка: я + MJ
Позначка: природа
-
Червоне і Жовте
-
Біла вода
М'який білий шум
грає з тишею в сутінках,
мінус уповільнює ходу,
розгортає подих, проводить
у потаємний вимір, схований
за буднем, предмети набувають
нетипових для себе властивостей,
здається, що руку лише простягни –
торкнешся сновидіння,
як згори, так і знизу, а отже – ти майже
літаєш, а отже – майже все можливо,
збирає світло з неба біле диво,
сідає на вії пестливо, єднається
з джерелами солоної води, річки
щоками котяться, знеболюючи
гострим краєм набряклі обриси душі,
я спитав колись давно в колеги:
"Чому це так вражає?" – він відповів:
"Лазери..."Обкладинка: я + MJ
-
Гравітація
Все те, що не візьму з собою,
синій шепіт квітня в білих квітах,
розсіються руки – впаде піском,
розсіється серце – розтане дзвоном,
і бога відсутності я про одне молюсь:
нехай гравітація втримає мене вдома...Обкладинка: я + MJ
-
Феофанія
У чаші в зеленій поливі,
з кантом синім, на денці
озерце святої води,
есенції зріджених мрій,
п'ю повільно, налаштовуючи
кожний нерв, мов антену
на прийом корпускулярно-
хвильового дива, явлення
бога в мові пташиних літер,
обрамлення пустоти, де ти
сидиш і дихаєш, звучиш
вібратором екосистеми
в бамбуковому хребті... -
Траверсія
Я хочу навчитися
кричати про своє
життя, знати б –
кому, бо за урвищем
краю душі ані бога,
ні публіки, море саме,
лише море, а морю
що моя амор, що моя
морі – все єдино, шум
одвічний, атомна стихія,
по собі сама воднем
космічним віє, та
мимохіть надіюся, хоч би
дотично, існує переправа,
і Харон мій лемент сприйме,
плече долонею шорсткою
стисне ніжно:
"Ну, дитино, ну, я знаю,
знаю, вірю, але послухай,
вічність дбає про нас всіх
у безкінечному зусиллі,
тож, як не на Землі, так на
Кеплері 438b колись
чудова буде мить...
а може, й дві..." і ми
спимо вже у човні, надхненні
та поранені, шляхом до
наднової зірки й чорної діри,
певні у сні, з якого новий світ
постане – встигли
головне – тому і тим, кого і що
любили, цей факт засвідчити,
а отже спалах наш осяє шлях
новій весні, зігріє пагони нові
в сузір'ї мрії... а отже недарма
кричав... і недарма боліло...Обкладинка: NASA
-
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2022/09/IMG_20220918_141850_264.jpg)
[…]
Рівно з землею,
за межами болю,
я так сподіваюся –
буде спокійний
сон, як єство твоє
проростає в корінні,
щоб із хмарами
розмовляти знову
згодом, і як би не сіяли
поле злом,
а зійде рядно
кольорове згодом
знову...
...і навіть коли
вже забудуть
про все і про нас,
снами будемо
в хвилях зіркового
наміру, й кожний
кришталик солі,
що колись упав з ока,
і кожна любов на весняних
гілках буде нами
знову... згодом... -
Конторціонізм
Губ дуга благословенна...
...та що далі - довша тінь -
тяжіє тягарем до вишкіру
і плачу, похитнувся - опинився
за дверима, в пустоті сліпого
все одно, майже упав, а руки
викинув, аби штурхнути брилу долі
з тими разом, хто на шкірі лиш
слабке тепло, хто лиш надія
на уламках мрії, в світлі цього
можна животіти, тягни-штовхай,
аж поки не зрівняють м'язи горизонт,
а далі, хтозна, може й буде на обличчі
райдуга, коли навчиться танцювати
дощ із сонцем лінді-хоп...Обкладинка: Unsplash
-
Кундаліні
Життя торує шлях крізь плоть собі безжально, любов здійснюється через крик, ця стихія страшна заворожує очами ураганів, і ми вклоняємося їй у коїтуса храмі, в хоралі оракулів, на вівтарях бажання, що нуртуються у пітьмі, а тоді здіймаються вогнями, продовжуючи світло Зірки-Праматері, божественне проміння звивається у зморшках на твоєму чолі, коли ти кінчаєш і крізь нас розкручується Кундаліні, та коли ти тужишся, життєдайна, випускаючи достиглий досконалий плід, і пурхають пелюстки їй услід, і сяє наша глосолалія над нею... (о, святий момент...) сліпі, ми станцювали мінним полем, і там, де ми ступали – квіти проростають... корогва нової весни...