Спочатку було світло.
Світло було порожнє.
Спочатку була пітьма.
Вона була теж пуста.
Коли вони закрутилися,
все – сталося, і все –
відображення двох
порожнеч одна в одній,
тож кожна людина –
так само вегетативна,
як вектор, що тягнеться
вздовж чистого аркушу,
поки перо не стикається
з ворсом паперу, і його
ідеальна пряма не збивається
з рівноваги, присутність
води пізнається, коли
лицем Місяця раптом
розходяться брижі в
момент хвилювання,
і ось той момент, що
замішує каву, той момент,
що торкається неба
допитливим пальцем,
коли рука являє білизну
між рядків, є найближче
до того, що може
назватися "бог"...
Обкладинка: freepik