Коли облущилася
фреска бога з-під повік,
усесвіт вируванням див
щемких постав, крізь отвір
в куполі самотний
зойк життя маленького
вдивляється в зеніт,
у ньому відбивається
зоря, палахкотить під
ребрами й поза очами,
мова цифр таємницями
мигтить і тріпотінням
нервів розсипається,
дух навчається розмовляти
з усім, що було по той бік,
і так усе до себе
повертається...
Обкладинка: я + MJ
Ерозія проявляє процеси у надрах, буря піщана обточує фарбу, корозія мучить суглоби зі сталі, стогне споруда мосту через вічність у недосконалість становлення, трасовані польоти намірів пишуть ікони любові й лишають рани навиліт у спокої шун'яти, вириваючи з безглуздості значення, значення, позбавлене еталону, окрім терезів твого серця з попелом зірковим на протилежній чашці, в холодному космосі катастрофи сверлюють ДНК мереживами кадрів коротких існувань, які падають... падають... падають кістками доміно у напрямку - куди?.. не знаю... не знаю... не знаю... сподіваюся, до раю, бо люблю...
Обкладинка: я + MJ