Позначка: тіло

  • Viscerium II

    Viscerium II

    Виворіт раю рясніє вузликами
    Макіавеллі, благі та нечисті
    наміри тчуть іржаві савани
    всередині стін, бо
    з коріння одного
    елементарного правила,
    що глибоко у чорноті –
    "нарощуй і домінуй" –
    гонять у висоту
    взаємно знавіснілі
    два пагони: кліщ і титан,
    антагонія миршавого живота
    і білого мармуру, здатність
    сягати й здатність смоктати
    досягнуте, я бачив, як ноги
    добра спираються на зло
    розчавлене, між ними відмінність
    математично смішна,
    але такі несхожі результати
    у рівнянь, шлях один прямує
    до сп'яніння вітрами, другий –
    до голодної кривавої ями,
    і любові дар пізнає не всякий,
    і до неї приставлені риштування,
    бо вона така крихка – ховається
    у черепі між серцем і кишками,
    невіддільна від того багна,
    з якого зліплені ми з вами,
    ледве сягає сяйва в зеніті храму,
    лущиться весь час шматками,
    тимчасова між почварами,
    нарощуй плоть на її поставу,
    домінуючи над червоною масою,
    що тягнеться до її плаття
    вкусити чи поцілувати...

    ...мрій про те, як згодом
    останній диявол розбудить
    померлого бога, й укаже на неї:
    "Поглянь! Поглянь!"

    Обкладинка: я + MJ

  • ХХХ

    ХХХ

    Вона стогне, коли я вилизую її анус,
    надсилаю телеграми ниточками нервів
    у надра голови, де душа її стискається
    від насолоди, змушує мене усміхатися
    і продовжувати торкатися забороненого
    у плині течії оголеного справжнього,
    ідея проста: секс не для того, щоб кінчати,
    а для того, щоб кінчати разом...

    Обкладинка: я + MJ

  • Viscerium

    Viscerium

    Вісцеральна облуда
    духа, настояного в трясовинні,
    краде світовий вогонь,
    аби підпалити покручену парость
    хордових й обернути на смолу,
    якою вона тамуватиме голод,
    бо їй хочеться жити, і ця
    війна – на виживання, війна на
    клітинному рівні, тотальне взаємне
    заперечення недосконалого організму
    й жаху відкинутої ним тіні,
    безкінечного народження смерті
    з вирви брунатного задоволення,
    що проростає пухлинами у храмі
    соми, соки жлуктити хотіла б вічно,
    заплутаний мацаками хтоні, гуманоїд
    хворий тягне це дишло, таврований
    злиднями, хоче порвати кільце неволі,
    стати пряміше, до неба ближче,
    вдихнути глибше, та в роті все одно
    присмак крові, єдиний аркуш
    заплямований помилковими рішеннями,
    видиратися з багна значно довше, аніж
    розраховували, значно складніше...
    ...лежить, утомлений, виснажений,
    перебирає проте колінами й пальцями
    долі секунди, відсутністю вибору втішений,
    навіть якщо почате не буде закінчено,
    з його тканини в болотну лабораторію
    вийде штам нової історії, що порушить
    руйнівний статус кво паразитократичний,
    недосконалий організм запихує в рота
    хтоні стратегічну бомбу з вірусом любові...