Позначка: вічне повторення

Допоки обрій проковтне Світило,
надИхається поки дух на верховині,
поки вакуум нудьги потягне за живе
й порве тканину, поки нап'ється літа
плід і стане до падіння – ми жуватимем
зеніт, здобутий агропромом з мороку
благословенний хліб, який метеликами
випурхне в живіт, осяє мегаліт
люмінісцентним тлінням...