Хвилястий роздзвін жовтий, помаранчевий у небі, хвиля бархан, важке проміння карамеллю тягнеться, огортає контрасна сутінь у мареві від вивергнутих потойсвіт вулканів, захоплює, лякає, падаєш мов, мов літаєш-ш, блакитне рядно забрудненого неба, маршрут подорожі, яка нікуди не приведе, має присмак кориці, має спалах епілептичної активності синапсів... у кількох спалахах моя родина й усі мої друзі, летимо в завірюсі часу довкруг подієвого горизонту, блакитне і бліде на ньому золото прихованого сонця розкриває сенс радості, розлущує слово, з нього тече гормональна композиція, передаючи есенцію інформації в первісній формі понадхаотичного існування, реліктового шуму, джерела таємничого кольору, що так дивує, хвилює, аж моторошно, бо кроки за лінію свідомого іскрять дугою високовольтною, блоки ці мусять торкатися обережно, але все ж воно дуже важливо, примітно й тримає в собі смак існування...
Обкладинка: я + MJ