Арматура координат
не повинна ув'язнити
нейропластичність,
тягар може бути
будівельним матеріалом,
якщо спромогтися
зняти його з душі
та покласти в основу
майбутнього дому,
так багато не можемо, та
все ж чимало й спроможні,
навіть у стані равлика,
навіть у стані амеби,
виявляється, навіть
на таких маленьких
енергетичних рівнях
сховано чимало руху,
навіть в одноклітинних
є потенціал майбутніх
титанів, слава ж бо
наполегливості еволюції,
навіть в інерції, навіть в інерції...
Обкладинка: я + MJ
Солодка вага заліза
пестить натруджені м'язи,
побрязкування фурнітури –
ніби музика вітряних дзвіночків –
тримає пасок чорного Еросу спис,
який містить слова чарівні для
звільнення від сліпоти зняттям
із чакр кістяних склепінь,
червоні надра хробака
здивуються небосхилу,
коли провидіння рука проверне
ключ у шпарині скрині,
відкине кришку зі стигми,
здійметься смердючий дим
і застигне вугільним інієм
на сухій траві...
...в холодному повітрі тлітимуть
секунду літери богослужіння,
тихенько дзвіночок десь брязкне
вдалині...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2023/12/IMG_20231217_153236_347.jpg)
Doch alle Lust will Ewigkeit—,
Friedrich Nietzsche
—will tiefe, tiefe Ewigkeit!
Якщо є життя після смерті,
то я хотів би лише таке,
де можна було би колись
дочекатись любимих людей,
інакше мене би спіткав
колосальний сум, і це життя
було б тим, що хтось називає
"пекло", якщо дійсно існує
душа, яка провалиться крізь
атоми у квантовий вимір,
коли тіло своє відпрацює,
чи якось ще шлях його увірветься,
я хотів би, щоб, рано чи пізно,
ми знову зустрілися там,
і заплуталися б, щоб тримати
зв'язок, де б наші частки не літали,
зневажити відстань, зневажити
пустоту, подолати відсутність,
існувати рáзом до теплової
смерті Всесвіту, і після переродження
йогó з новóго Великого вибуху...
...істина, вірогідно, не в тóму, істина,
як зáвжди, нудна й механічна,
але це не завадить мені бажати,
аж доки для мене навіть пітьми
не стане...
Обкладинка: я + MJ
Хвилястий роздзвін жовтий, помаранчевий у небі, хвиля бархан, важке проміння карамеллю тягнеться, огортає контрасна сутінь у мареві від вивергнутих потойсвіт вулканів, захоплює, лякає, падаєш мов, мов літаєш-ш, блакитне рядно забрудненого неба, маршрут подорожі, яка нікуди не приведе, має присмак кориці, має спалах епілептичної активності синапсів... у кількох спалахах моя родина й усі мої друзі, летимо в завірюсі часу довкруг подієвого горизонту, блакитне і бліде на ньому золото прихованого сонця розкриває сенс радості, розлущує слово, з нього тече гормональна композиція, передаючи есенцію інформації в первісній формі понадхаотичного існування, реліктового шуму, джерела таємничого кольору, що так дивує, хвилює, аж моторошно, бо кроки за лінію свідомого іскрять дугою високовольтною, блоки ці мусять торкатися обережно, але все ж воно дуже важливо, примітно й тримає в собі смак існування...
Обкладинка: я + MJ