Жодне не стоятиме віками,
але від того не зникає прагнення
складання дрібок у мозаїки,
нашарування ознак існування,
діалоги рук і всього, що поза,
малий упертий вавилонянин
хоче, щоб війна танцювала –
в реакторі, мирний атом
опанованого зла, проектування
ігрової зали ітераціями навмання
триває, суцільні помилки і руйнування,
але все-таки щось вимальовується,
бо тенденція зберігається так само,
як і каміння, віками, десь на рівні ДНК.
Обкладинка: я + MJ
Спочатку було світло.
Світло було порожнє.
Спочатку була пітьма.
Вона була теж пуста.
Коли вони закрутилися,
все – сталося, і все –
відображення двох
порожнеч одна в одній,
тож кожна людина –
так само вегетативна,
як вектор, що тягнеться
вздовж чистого аркушу,
поки перо не стикається
з ворсом паперу, і його
ідеальна пряма не збивається
з рівноваги, присутність
води пізнається, коли
лицем Місяця раптом
розходяться брижі в
момент хвилювання,
і ось той момент, що
замішує каву, той момент,
що торкається неба
допитливим пальцем,
коли рука являє білизну
між рядків, є найближче
до того, що може
назватися "бог"...
Обкладинка: freepik
На мертвих зростає трава,
квітками дикими пурхає радість –
іллегітимна на тлі стіни плачу,
проте тілу Христа в обіймах
м'якої зеленої ковдри краще,
ніж на цвяхах, бо кожний клаптик –
це атомний видих того, хто відбув
темпоральним болідом у простір,
відгув ім'я своє з краю губ у
майбутнє, де буде присутній
відлунням відпущений дух
й сміятиметься на віях зеленим
кольором...
Обкладника: Bradley Brister