Позначка: водень

У плетиві стихій
нема простого,
простота – оманливий
покров годинникового
осердя, подих твій,
твоя любов – твоє нічев'я
і порушення мовчання –
ноти співу Всесвіту,
і тисячі причин злетіли
стрілами давно з луків
богів, проявлених у божевіллі
речовин, і кожен біль, кожне
бажання, виживання і загибель
має певний сенс у штурмі
порожнечі воднем з уст
немислимого з-поза меж
свідомого і несвідомого, і
кожна точка нульова, де
виплеск самоздійснення,
в скарбницю часу самородком
падає, і там блищить дитям
зірок, і в'ється аркою з кісток
угору молода лоза, стрибок
над головою дня в світанок,
розумію, кожен крок – немарний,
що б не торочили безокі соляні
стовпи в полоні у пітьми, є
кращим навіть міопійний позір,
аніж короткий зойк нещастя, ти
збирай білок, звивайся хробаком,
брудним початком довгої спіралі
Якова, завтра – може, зараз – те,
що важить, в грудях тліє кавалок,
який чимало ще свічок запалить,
і буде у дорозі нам – тепло...

Обкладинка: Katie Moum