І ось на світі
тільки ми і смерть,
порожні храми –
кістяки богів –
немов зачепи
карабінам сподівання
на любов, яка лише
всередині, її нема
на небі, ендемічна
клітині, вона живе
в складній організації
кислот, і починається
як ярість новонародженого,
обіцянкою у візерунках
калейдоскопічних
під повіками, коли
летиш на дотику
присутності та сну,
і містить кожен рух
барвисте благо, ті
порожні храми
перетворимо на
шкаралупу тверду,
захист від безумства
буревоїв далини,
мов насінини – квітів,
квітів, безглуздих
вибухів любові
в пустоту...
Обкладинка: я + MJ
![[…]](https://www.amorfati.in.ua/wp-content/uploads/2026/01/xsimko_grotesque_gothic_cathedral_with_overgrown_pointy_spike_34e421f2-0761-42ad-9a22-4d9a6f703e60_3.png)


