Позначка: батьківство

  • Диво

    Диво

    Дитина пахне богом
    і надією, маленьке дике
    звіреня, волога вранішня
    зоря в обіймах ночі,
    що назавжди поруч
    холодить потилицю,
    і згодом проросте
    в хребті, розкриється
    бутоном пізнання, але
    це буде потім, поки ж
    можна просто бути
    поруч з абсолютом,
    із дурнуватим усміхом
    окситоцинового раю,
    сповиваючи перлину,
    пригортаючи до тіла,
    щоб усе тепло можливе
    віддавати диву в дар...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Отці не повинні були б іти...
    ...так, я знаю, є ті, хто воїн,
    але досі на плечі тягарі клав мир,
    і безліч із чоловіків ставали будівничими,
    вчиняючи опір, безнадійні танцівники
    в колі остова вавилонської вежі, недобудованої...
    ...війна увірвалася у ранковий спокій,
    здійняла на ноги й примусила бути героями,
    або тими, хто тримає їх, у тіні, або тими,
    хто тримає тих, хто тримає їх, невидимими,
    або тими, хто зломлений, і віднесений
    вітрами жорстокими на узбіччя...
    ...отці не повинні були б іти...
    Отцям треба було би лишатися вдома,
    отців потребують доньки й сини,
    дружини потребують чоловіків,
    так, я знаю, є ті, хто воїн,
    кшатрії підписали договір
    із долею - танцювати з мечами,
    відчувати мир на гострому кордоні
    існування, граючись із вітрами жорстокими,
    не цураючись бути героями, не зважаючи на ціну
    громадського спокою і паразитичної полови,
    вони знають, вони завжди знали -
    війна повертається, війна не зникає надовго,
    жага, що спить, прокинеться обов'язково,
    монстри проїдять прохід у всесвіт
    крізь персони тиранів, мацаки й зуби
    впустить у вікна нашого кола недобудованого,
    примушуючи будівничих кидати матеріал будівельний
    у ракшасів морди...
    ...отці не повинні були б іти,
    отці закручуються в хороводі пилу й брил...
    ...на узбіччі, я сподіваюся, якнайбільше з них повернуться
    додому зі щитом, і на світанку підуть на роботу,
    й повернуться з роботи ввечері - гратися
    з сином і донькою, кохатися пекуче з дружиною,
    позирати з вікна на Вавилон, що поволі
    здіймається вгору, що поволі стає
    космічний ліфт - із безодні в безодню,
    на землі, убезпеченій від війни,
    перетвореної на попіл...
  • Львівська соната

    Львівська соната

    Довкола Бандери ганяють діти,
    в повітрі ладан і коняччин послід,
    у серці відроджується надія,
    і ятрить серце, і душать сльози,
    було би просто, та надто складно
    із перемогою в'ється зрада,
    іти далеко, йти ще довго, бозна-
    куди заведе дорога, на очі хіба
    натягнеш пов'язку, в руку – костур,
    потроху в мряку підеш до Сонця:
    "Дивися, Тату, квіток так много,
    квіток – багато! Я хочу горку!
    Давай гарати!" – найвища правда,
    достойна храму, бери і тішся,
    бери задарма, для неї сили, для
    неї в'язи, вона вгамує, вона
    розрадить, вона розставить
    нас по полицях, дивись і вчися,
    дивись і вчися! – аби не марно...