Позначка: безпосередність

  • АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    АСТРАЛТЕХБУД IV. Манфіест

    Сонце – необов'язкове,
    небо – необов'язкове,
    море – необов'язкове,
    і земля – необов'язкова,
    і ти – необов'язковий,
    (як і все живе довкола),
    бо в світі цьому, 
    необов'язковому,
    немає нічого готового,
    твоя персона – зображення
    на екрані, намальоване
    промінням сліпоглухонімого
    катода, мовби хоче бачити
    себе катод, тягнеться
    псевдоподіями, повторює
    рельєф оточення, викривляються
    риси обличчя, інтерфейсу
    невмілий етюд, не розкажуть
    нічого скелі, не підкаже шляху
    каміння, не наситить вугілля
    серце, не втамує жаги пісок,
    але все ж ми є їхні діти,
    бо ці дивні удари зсередини
    в часі тягнуть своє коріння
    в той же вир бунтівних часток,
    отже марне це мерехтіння
    вздовж нерівностей мовчазних,
    можливо, має певний сенс? —
    ці гукання в темній глибині
    справді можуть бути голоси? —
    вони ставлять питання,
    і питання звучить, як мрія,
    у холодному вільному світі
    перебирає анод відлуння
    відповідей, у прагненні
    сконструювати музику...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    На межі безпосередності –
    тиша вздовж шкіри, оглушлива,
    забирає слова, і ти мов у воді,
    не вміючи плавати, не бійся,
    глибині довірся й лягай, бо та
    пітьма, що над обличчям тягнеться
    стіною – не стіна, а дзеркало,
    потрібно виростити нові рецептори,
    аби розуміти потріскування частоти,
    що танцює на волосках, ось усесвіт,
    ось ти – на відстані доторку, сплетені
    дроти в струні, й щось між вами таке
    відбувається, не піддається визначенням,
    лоскоче радар інтуїції, захоплює і тривожить,
    мовби голос, що проступає крізь білий шум...

    Обкладинка: я + MJ