[…]

На межі безпосередності –
тиша вздовж шкіри, оглушлива,
забирає слова, і ти мов у воді,
не вміючи плавати, не бійся,
глибині довірся й лягай, бо та
пітьма, що над обличчям тягнеться
стіною – не стіна, а дзеркало,
потрібно виростити нові рецептори,
аби розуміти потріскування частоти,
що танцює на волосках, ось усесвіт,
ось ти – на відстані доторку, сплетені
дроти в струні, й щось між вами таке
відбувається, не піддається визначенням,
лоскоче радар інтуїції, захоплює і тривожить,
мовби голос, що проступає крізь білий шум...

Обкладинка: я + MJ