Жодного свідка цьому процесу:
кілька десятків тисяч років тому
над безмежжям трав'янистих рівнин
в аномальній зоні взаємодії
левітували кам'яні куби різного розміру,
зібралися докупи в башту зростом до неба
і трохи вище, й залишилися – перебувати,
ніхто не знає, для чого, не відає ніхто – навіщо,
якась незнайома мова в мереживі кристалічному,
птахи звили гнізда на блоках, гризуни оселились
у порожнинах, іноді заходять під нависи олені
сховатись від дощів, і міркує втомлений
планетолог, як усе живе і неживе громадиться
одне на одному, мов на шкірі споруди віруса
папіломи, чи баракулі на китах, чи мох на деревах,
або мов дитинча, що на голову лізе родителям,
набрякає прагнення бути гронами клітин
у продовження кипіння водневої маси,
синтезу речовин у пухлинах, із яких
видираються божественні машини
в перманентному стані апґрейду
згідно з вимогами часу, агресивні,
несповідні, до неба пнуться кулями
й кубами, самі собі причини,
самі собі напрямок...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь