[…]

Доля – вітер, ми – насіння,
ніяк не всядемось на ґрунт,
ніяк не пустимо коріння,
лише у шанці доля рекламує кут,
мовляв, щоб бути якнайближче,
а щастя – то вершки для інших,
а щастя – надто рідкісний продукт...

Звичне жахливе,
жахливе звичне...
Хуйня-війна з народу
цідить героїзм за роком рік,
і мрії тільки про вітчизну,
поки "Лупайте сю скалу"
лабає на repeat...

Обкладинка: я + Midjourney