Згори гостро гола
блакить агресивно
цілує у мозок, аж
стогнуть судини
від того, як спогад
потужно зринає
з нейронної глибини:
вісь із 37 весен
лоскоче й солодко
спазмує мить,
туго стягнутий докупи
ганглій мерехтить
віночком із квітнів,
у волоссі трави
щось неймовірне
розправляє плечі
над усім, що горить...
Обкладинка: я + MJ
Розкрилася раптом присутність симфонією щемливих сердець,
квіток, що співають, дзвенять, кричать нетривалими
вузликами всесвітнього нерву, спазмує губи ця музика
тремтіння пелюсток, імлить горизонт пилок,
коли пускаємось берега, осідає на тернах,
терпне часу ковток, б'ється в животі захоплено
метелик, ой леле, леле, лелять вогники
зірок, розсіяні над полем смерті...
Обкладинка: я + MJ