Позначка: медитація

  • Персистенція

    Персистенція

    Знайти заспокоєння
    в упертості живої речовини,
    в наполегливості зеленого кольору,
    в брутальному танку хижацтва
    і травоїдіння, в красі крони й
    макабричних створіннях між коренів,
    мої мертві тут, на цій планеті,
    обійняті її тяжінням, її долею,
    мої мертві живі у продовженні
    хімічної круговерті, мої мертві
    постійно в моїх легенях, а отже –
    у крові моїй, а отже – в душі наші
    руки лишаються з'єднаними,
    і губи мої стискаються й кривляться
    у запереченні марноти та поразки,
    якими розписані наші шляхи,
    бо ми народжуємося без хисту до
    малювання, замість фактів я хочу
    розповісти казку, але, мовби ві сні,
    язик слабкий, і тільки белькотіння
    котиться за вітром, воно про те, що
    в моїх очах є примари перемог, є
    впертість живої речовини, є боязка
    наполегливість до зеленого кольору,
    є безсила жага цвітіння, розбавлена
    втомою і недовірою сторонніх, проте
    де всім цим речам іще бути? – і хоча
    я не маю жодного значення, моя жменька
    атомів у сузір'ї прожитого є також
    трошки зіркою, а отже життя моїх
    мертвих теж не позбавлено слави,
    життя моїх мертвих переступає
    оболонку тіла, насичуючи все, що
    придатне хоч трохи любити, скільки
    би бісеру не було розгублено, навіть
    там, де нічого не залишилось, є тисячі
    нерозкритих почуттів, котрі можна собі уявити...

    Обкладинка: я + MJ

  • Священна сциєнція

    Священна сциєнція

    Ось вона – чорна скляна стіна,
    думка перетворюється на змію –
    звивається...
    ...лоскоче нерви роздвоєним
    язиком, там, де прообрази 
    нуртуються, й потаємні 
    звучать імена...
    ...карбонові кільця крутить Сатурн,
    як згори – так унизу,
    вібрує музика між секунд,
    і фібри гудуть...
    ...гнозис сягає туди, де квант,
    й безсило висить рука,
    невідомість то більша, що більше
    знань, безкінечна скляна стіна...
    ...змія крізь поверхню торує хід,
    запліднюючи пітьму...

    Обкладинка: я + MJ

  • Тінітус

    Тінітус

    Мовчання ввібрало
    смак усіх осілих дихань
    із текстури каміння, звір,
    що наповнює собою
    геометрію стін споруди
    після смерті її, дзвенить
    мовою змін у тональності
    тінітуса, послухай-послухай,
    так звучать хвилі майбутньої
    вічності на кінчику вібриса,
    що лоскоче вушну мушлю,
    коли пантера пірнає
    крізь тебе у відкинуту тінь,
    потойбіч непорушності...
  • Медитація

    Медитація

    Порожнина храму
    повна шепоту –
    шурхочуть руки
    вздовж стіни,
    шукають палімпсести
    істини в кривому
    самородному люстрі,
    вкоріненому в тілі бога –
    одвічної німої чорноти,
    густа пітьма нуртується
    в утробі, блукає промінь,
    не відóмий, куди‘ йти‘
    під тиском наміру
    мозаїка складається
    потроху, формується
    вогненне коло, в центрі –
    ти, з реальності зникають
    слова шви, розмову тягне
    горло в унісон із гладдю
    пустоти... у порожнині
    храму вже давно нема
    нікого, лиш попелові брижі
    кам'яною підлогою...
  • Феофанія

    Феофанія

    У чаші в зеленій поливі,
    з кантом синім, на денці
    озерце святої води,
    есенції зріджених мрій,
    п'ю повільно, налаштовуючи
    кожний нерв, мов антену
    на прийом корпускулярно-
    хвильового дива, явлення
    бога в мові пташиних літер,
    обрамлення пустоти, де ти
    сидиш і дихаєш, звучиш
    вібратором екосистеми
    в бамбуковому хребті...