Тінітус

Мовчання ввібрало
смак усіх осілих дихань
із текстури каміння, звір,
що наповнює собою
геометрію стін споруди
після смерті її, дзвенить
мовою змін у тональності
тінітуса, послухай-послухай,
так звучать хвилі майбутньої
вічності на кінчику вібриса,
що лоскоче вушну мушлю,
коли пантера пірнає
крізь тебе у відкинуту тінь,
потойбіч непорушності...