Позначка: міф

  • Κατάβασις

    Κατάβασις

    Звірі, що гуляють у віддалених 
    джунглях лімбічних, мають власне,
    інфрачервоне, сяйво: у чорних німбах,
    у шоці дотику до заборонених воріт,
    у шелестінні вологому руху забороненими
    коридорами, в рідинному обміні,
    супроводжуваному радістю або болем,
    як спливають у потоці ду́ші – ковтком
    чи виверженням, до світла чи геть від нього,
    як народжується добро з первинного злого,
    як інстинкти трансформуються в любов,
    як вогонь, електромагнітне поле й парадигми
    походять із тертя поверхонь – одна. об. одну,
    як нарощена маса прагне до порушення закону
    й спалахує в реакторі втамованою пожежею
    без опіку речовини живої, тож коли в захопленні
    сліпому слухають янголи Аполлона рівномірне
    гудіння сотень тисяч турбін у машзалах просторих,
    в судинах регочуть менади стабілізованої експансії
    хаосу теренами святої Пустоти...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    Дві крихти
    на долоні гіпнагога –
    втомленій арматурі,
    обглиданим сонцем
    кісткам скам'янілої
    пам'яті, зв'язаним
    брунатним лахміттям, –
    над висушеною криницею
    по́лудня хиленьку дарують
    тінь, зморений легіт
    штовхає фіранки та посвистує
    у кімнатах, гортає
    запилюжені сторінки,
    з крану гикає нестача води,
    біля дзеркала куйовдяться
    павуки, мотають у моточки
    нитки Аріадні, яка пакує
    наплічник у лабіринт...

    Обкладинка: я + MJ

  • […]

    […]

    В кімнаті з розбитим вікном,
    у будинку, де ніколи не буде світла,
    у кріслі з розірваним полотном,
    коли від підлоги повзуть вгору тіні,
    прошу тебе, вийди – за мотузком
    останнього червоного проміння,
    туди, де будеш вільним між
    свобідних хромосом...

    Обкладинка: я + MJ

  • Чуже

    Чуже

    Чуже холодним поліетиленом
    ялозить по голих плечах,
    скрегоче по дверях зубами,
    проступає на стіні червоною іржею,
    ковтає світло ліхтаря,
    сидить і дивиться з-під стелі,
    не мигає, стежить... стукотять
    у скроні пальці зсередини,
    судомить щелепи, тисне вода
    в черепі – чорна, повна потвор,
    вичавлює безсиле питання "що воно?.."
    – отвір у підвалини, де сховані
    обпалені підземними пожежами
    тіла твої, заплакані, роз'ятрені, злі...

    Обкладинка: я + MJ

  • Mort

    Mort

    Я сподіваюсь, що колись
    покинемо руїни міст,
    історії скрижаль віддаючи
    причастям тіла нашого
    у рот Природі – най хрумтить,
    ковтають терпкий попіл корені,
    бо вже коли узвозом кольоровим
    котиться додолу все,
    немає спадку долі кращої,
    аніж капелою служити птаству,
    в'ється їхнє соло хай
    під купол безкінечності,
    червневим золотом
    зотлілому вбранню опалих
    мармурових тіл, співочий
    доказ - вирій тут, повір,
    він зовсім поруч, не журись
    за формою, планета горне
    ніжно пил, який невдовзі
    знову буде кров'ю...