[…]

Дві крихти
на долоні гіпнагога –
втомленій арматурі,
обглиданим сонцем
кісткам скам'янілої
пам'яті, зв'язаним
брунатним лахміттям, –
над висушеною криницею
по́лудня хиленьку дарують
тінь, зморений легіт
штовхає фіранки та посвистує
у кімнатах, гортає
запилюжені сторінки,
з крану гикає нестача води,
біля дзеркала куйовдяться
павуки, мотають у моточки
нитки Аріадні, яка пакує
наплічник у лабіринт...