Мовчання ввібрало
смак усіх осілих дихань
із текстури каміння, звір,
що наповнює собою
геометрію стін споруди
після смерті її, дзвенить
мовою змін у тональності
тінітуса, послухай-послухай,
так звучать хвилі майбутньої
вічності на кінчику вібриса,
що лоскоче вушну мушлю,
коли пантера пірнає
крізь тебе у відкинуту тінь,
потойбіч непорушності...
Позначка: мова стін
-
Тінітус
-
#мова_стін
Мовчання стін –
вініл календаря,
ти вухо притули –
дослухайся,
звучатиме шум
білий голосів,
плачів і усміхів,
дощів і променів,
роками нашарована
давно забута музика,
щоденники бажань,
літописи амбіцій,
нотатки щасть і
біблії страждань,
коштовності, заховані
у тріщинах, шурхочуть
шкірою потоки дат,
концерт для слухача
раптового і вдячного,
чия душа несе в димах
розчинене минуле
свого справжнього,
не вдасться залишитися,
тоді хоча б лишити слід
в очах того каміння,
що нас бачить...На обкладинці: стіна на Гамперівському узвозі в Маріуполі, моє фото 2019 року