Позначка: радість хоче вічності

  • […]

    […]

    Doch alle Lust will Ewigkeit—,
    —will tiefe, tiefe Ewigkeit!

    Friedrich Nietzsche
    Якщо є життя після смерті,
    то я хотів би лише таке,
    де можна було би колись
    дочекатись любимих людей,
    інакше мене би спіткав
    колосальний сум, і це життя
    було б тим, що хтось називає
    "пекло", якщо дійсно існує
    душа, яка провалиться крізь
    атоми у квантовий вимір,
    коли тіло своє відпрацює,
    чи якось ще шлях його увірветься,
    я хотів би, щоб, рано чи пізно,
    ми знову зустрілися там,
    і заплуталися б, щоб тримати
    зв'язок, де б наші частки не літали,
    зневажити відстань, зневажити
    пустоту, подолати відсутність,
    існувати рáзом до теплової
    смерті Всесвіту, і після переродження
    йогó з новóго Великого вибуху...
    ...істина, вірогідно, не в тóму, істина,
    як зáвжди, нудна й механічна,
    але це не завадить мені бажати,
    аж доки для мене навіть пітьми
    не стане...

    Обкладинка: я + MJ

  • Траверсія

    Траверсія

    Я хочу навчитися
    кричати про своє
    життя, знати б –
    кому, бо за урвищем
    краю душі ані бога,
    ні публіки, море саме,
    лише море, а морю
    що моя амор, що моя
    морі – все єдино, шум
    одвічний, атомна стихія,
    по собі сама воднем
    космічним віє, та
    мимохіть надіюся, хоч би
    дотично, існує переправа,
    і Харон мій лемент сприйме,
    плече долонею шорсткою
    стисне ніжно:
    "Ну, дитино, ну, я знаю,
    знаю, вірю, але послухай,
    вічність дбає про нас всіх
    у безкінечному зусиллі,
    тож, як не на Землі, так на
    Кеплері 438b колись
    чудова буде мить...
    а може, й дві..." і ми
    спимо вже у човні, надхненні
    та поранені, шляхом до 
    наднової зірки й чорної діри,
    певні у сні, з якого новий світ
    постане – встигли
    головне – тому і тим, кого і що
    любили, цей факт засвідчити,
    а отже спалах наш осяє шлях
    новій весні, зігріє пагони нові
    в сузір'ї мрії... а отже недарма
    кричав... і недарма боліло...

    Обкладинка: NASA

  • Живі

    Живі

    Полеглі лягають
    у трюм черепів,
    важким тихоходом
    вертають додому лінкори
    живі, мовчання поряд
    між ряд(к)ів маршує,
    шепоче на пікселі пил
    історії, яких до кінця
    не збагнути, між сотень
    жил, омертвілих з напруги,
    тонкі одинокі нитки
    тягнуть руки на кросна
    обіймів з утомлених тіл,
    секунди сплетуться
    в години, години в дні,
    як рубцові тканини
    сплітаються на безоднею –
    мости над загибеллю,
    над неможливим – усім,
    зі щитом й на щиті, шлях
    у завтра крізь ніч
    квітам польовим
    на руках у того, хто дихає...

    Обкладинка: Unsplash

  • Хмарний архів

    Хмарний архів

    Doch alle Lust will Ewigkeit —,
    — will tiefe, tiefe Ewigkeit!

    Friedrich Nietzsche − Also Sprach Zarathustra
    Як храм паде,
то стане хмара
в архіві буде –
драмтеатр –
колекція рядків
на склі, надхненних
видихом, життя
ознакою насичених,
це лиш на перший
погляд зникли,
насправді завше
будуть поряд
на повторі в тиші,
мов актори, без утоми,
грати в безкінечну гру,
покличеш спогад –
все проступить,
гукнеш спросоння –
буде тут...

    Photo by Billy Huynh on Unsplash