Живі

Полеглі лягають
у трюм черепів,
важким тихоходом
вертають додому лінкори
живі, мовчання поряд
між ряд(к)ів маршує,
шепоче на пікселі пил
історії, яких до кінця
не збагнути, між сотень
жил, омертвілих з напруги,
тонкі одинокі нитки
тягнуть руки на кросна
обіймів з утомлених тіл,
секунди сплетуться
в години, години в дні,
як рубцові тканини
сплітаються на безоднею –
мости над загибеллю,
над неможливим – усім,
зі щитом й на щиті, шлях
у завтра крізь ніч
квітам польовим
на руках у того, хто дихає...

Обкладинка: Unsplash