Сонце свободи світить усім,
та кривавий обов'язок кидає
тінь, тривогу вводить у мозок
тупим вістрям іржавої маячні,
що від неї не можна натягнути
ковдру на голову, на болотах
прокинувся п'яний Фенрір, і він
не дискримінує нікого, однаково
жере всіх, йому байдуже до
кольору шкіри, субкультури,
релігії, статевої орієнтації, ґендерної
самоідентифікації, громадянської
позиції, він просто харчується
трупами, а потім у храмах облизує
золото бога любові, який навчає
ненавидіти, тому кожному доводиться
чомусь навчитися, кожному доводиться
щось зрозуміти, наприклад, ці́ну
й значення зброї, наприклад, про
наслідки вчорашнього політичного
вибору, наприклад, про тендітність
миру та тонкість цивілізаційної
плівки над безоднею зубастого
гармидеру, про умовність меж між
цис і квірами, ми в одному човні
маневруємо між щелепами Фенріра,
слабкі й сильні, під нашою ковдрою,
зшитою похапцем з усього, у що
можна було повірити, ховається
безцінна Зірка, і все тепло, що
лишилося в світі – на нас таких-
сяких...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь