Плач за жменею вчорашніх днів
в абстракції утопить погляд, та
з майбуття простягнені гілки
розбавлять усміхом гіркоту,
ми станемо землею всі, хіба
не честь – глибока й безумовна? –
зростатимуть із нас дерева,
й наші душі шелестітимуть у крони
на долонях...
Обкладинка: я + MJ + Ps
Залишити відповідь