Зачепися, душа,
за пил, за пилок, за котяче хутро,
за стебло будяка, за кульбабин пух,
за яку там ще незначущість –
щоб не знесло хвилями ентропії,
щоб залишитися тут, навіть як
пам'ять витре жорстоке море,
бо саме тут були найкращі хвилини,
бо саме тут були найвитонченіші минути,
бо саме тут були ми, бо саме тут було я,
бо саме тут не прижилося коріння,
але саме на цей ґрунт спиралося в спробах,
зачепися, душа, зачепися, мій марний погляде,
збайдужій до правди сумної із уст освічених,
тримай біля серця у коханні й захопленні створене,
нехай, рано чи пізно, життя яросне й зболене
стане світлим потоком матерії переродженої,
я люблю своє й своїх, наскільки на те спроможний,
і зараз, і, може, тоді, коли станемо плазмою наднової...
Обкладинка: я + MJ + Ps
Залишити відповідь