Десь у темряві бібліотек
заховалися креслення
найщемкішого існування,
їх може знайти ехолот лиш,
і камертон звивається
в хребцях і б'ється в дзвін,
той, хто бачить сон,
дослухається до відтінків
частот, розтираючи язиком
піднебінням барвисту мить –
як вона звучить? Чи потрібен
ремонт? Чи досі на горищі
живуть горобці? Як далеко
з даху простирається горизонт?
Точка опори в шумі "де" й "коли"
загублена відбиває сигнали,
а значить, не варто знецінювати
надію – можливо, нема того,
ЩО було, але знання ЯК
дозволить будувати знову...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь