Розриває обрій
струменями диму –
розігнаний метал
із вибуховим серцем
й темним наміром
метеликом крізь вітер
креслить нетривалу путь,
і навіть перехоплений
лишає випалені землі
по той бік муру
складених кісток,
із попелу
радіоактивного стирчить
химерна машина,
безпереспективна,
щодня рахує міліметри на годину
в неминучу далечінь,
під зараженим недобротою небом,
пил уздовж корпусу шумить,
полірує шкіру, покриту
помаранчевими опіками
від вогненної хвилі
після падіння мертвої стихії
залишилися радіохвилі,
у шелестінні відсутності
повідомлень, крихітна,
тліє надія бозна на кого,
казна на що, інертні
міліметри на годину
до бакена в страшному
майбутньому шкаралупа
марна торує нерівний шлях...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь