[…]

Світлі ідоли падають,
забирають загарбливі тіні,
з-під них розбігаються тварі,
вгодовані в окупації,
ти навіть не знала, що шахти
пролягають під ніжною шкірою,
ти завжди гадала, що можна
за край ока штовхнути примару,
але всі вони залишаються
під повіком роїтись комахами,
коли падають світлі ідоли –
підіймаються чорні дзеркала,
ти не можеш тепер не видіти,
як у тебе ввіп'ялися жала,
як сліпий під шкірою, в пошуках виходу,
приречений в стіну врізатися,
перезавантажуватися, коли
рядки коду скінчилися,
нездатний витримати
всі ці знаки питання далі,
і не знати, що можна інакше,
око може себе побачити
поза звалищем мертвих клітин,
що можна освітити підземні ходи,
знайти вихід, приручити тварин,
пізнавщи їхні пащі та їхню здатність
любити, по той бік світлих ідолів.

Обкладинка: я + MJ