Драмкава

У джезві кістяній
нагрівається гуща драми,
варю гіркоту
допоки не стане кава,
на піску скарбів,
розгублених крізь пальці,
звисають з вій краплини карі,
падають на щоки
в унісон секундам,
в один плач гіркий
стікається біографія,
над вершиною черговою
майорять корогви відчаю,
я все своє до болю в кулаці
стискаю, але кулак – зникає...
...своє у небі тоне ароматом
кави...

Photo by Mike Kenneally on Unsplash