Ракети з-за горизонту планети
під дих – не ухилитися, кожна поцілить,
напнеться щит, торкнеться вістрям
найніжнішої тканини, болем тупим
обізветься в краніальний дзвін,
витримаєш... авжеж, витримаєш,
небагато лишається вибору, коли
вже в цьому кораблі маневруєш
крізь марево каміння й пилу, за
самими приладами, туди, де надія
на Сонце, де надія на дім... туди,
звідки страшна опонуюча сила пускає
за списом спис, бо єдиний шлях
до виходу – це наскрізь...
тільки кожен лаштує окремо
значення свого "дійти"...
Обкладинка: я + MJ
Залишити відповідь