Солоний край
межі життя і смерти,
оперізаний шумовинням,
запаморочливо гострий,
немов пробудження, яке
продовжує сюжет сну, вершина,
де нічого не сталося, і ніц
не стало зрозуміло, але
ієрогліфи зазміїлися,
стали корчами тіла, осідланого
так довго виборюваною благодаттю,
розкривається єдність білого світла
й проливається дощем незвіданої
мови, порожнини заповнює
твого мистецтва кава, така гірка...
така гірка...
Обкладинка: Unsplash
Залишити відповідь